Айтівець у війську: чому якісь хлопці мають захищати за мене країну?
Чи може фахівець ІТ служити у війську за своєю спеціальністю? І як це зробити? Про це в інтерв'ю Армія FM розповів Ігор (прізвище та посаду військовослужбовця ми не вказуємо з міркувань безпеки).
Раніше він багато років працював розробником програмного забезпечення, а з початком широкомасштабного вторгнення росії долучився до лав Збройних Сил України і тепер служить у спеціалізованому підрозділі.
Ігор також розповів, що люди часто малюють собі неправильний образ програміста — гламурного бородатого хлопця, що звик до солодкого життя. Але в частині, де він служить, всі військові — айтівці, і більшість із них бували в окопах.
Він також радить колегам, які виїхали за кордон, бути чесними з собою — на його думку, вони не хочуть повертатися додому не через корупцію, а через страх за власне життя.
Нещодавно найбільша ІТ-спільнота України під назвою DOU опитала айтівців, що виїхали за кордон, щодо того, чи мають вони намір повернутися на Батьківщину по закінченню широкомасштабної війни з рф, і що може змусили їх виїхати назавжди. Відповіді спричинили хвилю обурення у соцмережах, оскільки деякі опитані зазначили, що їхнє рішення приїхати в Україну залежатиме від ступеня комфорту, антикорупційних законів. Також важливою умовою для них було: відсутність мобілізації, відкриття кордону для чоловіків і, звісно ж, повне припинення обстрілів. Що про це все думає Ігор?
— У мене немає ставлення до самої статті, але щодо контенту, думок, які люди висловлюють — маю контроверсійні думки. Мені було дещо неприємно це читати. В тому сенсі, що багато людей, я так розумію, не повернуться. Думаю, це погано для України, тому що ми втрачаємо мізки, талановитих людей. Багато хто може залишитися на Заході, але працювати в українських компаніях. Звичайно, це добре. Українські компанії платитимуть податки в Україну. Але погано, що вони живуть за кордоном. Тобто, коли людина заробляє гроші, а потім іде в магазин і витрачає їх там або в ресторан, або в кафе десь в Німеччині, то Україна не отримає цих грошей. Тому, звичайно, якщо людина живе тут, отримує, умовно, три тисячі доларів і витрачає всі ці гроші в Україні, вливає гроші в економіку, це дуже вигідно.
Ігор каже, що теж мав можливість виїхати за кордон, але вирішив не робити цього.
— Взимку 2022-го я оцінював ймовірність війни як дуже високу. Я був майже впевнений, що буде війна, але, звичайно, не очікував, що буде найгірший варіант, тобто повномасштабне вторгнення з ударами, бомбардуваннями — але загалом я чекав. І думав, їхати чи не їхати, мені пропонували можливість виїхати до Чорногорії, там жити. Але ще за кілька місяців до початку війни вирішив, що не поїду. Бо якщо поїду, думав я, то житиму там майже в приймах, а тут втрачу право називатися громадянином, тому що виходить, ніби я не відповідаю за свою долю, за своє життя. Я поїхав, а якісь хлопці замість мене захищатимуть країну. А потім як я повернуся? Як житиму з цим відчуттям, що нічого не зробив, аби повернутися? Я вирішив, що ні, як так жити не зможу.
Як же у війську можна потрапити до підрозділу, який працює у сфері ІТ?
— У війську є програма, яка шукає айтівців і забирає їх до спеціалізованих підрозділів, які працюють за профілем. Тобто на вас виходить рекрутер, ви проходите співбесіду. Якщо все добре, вас перескеровують у спеціалізований підрозділ. Після випробувального терміну ви працюватимете за профілем. Раніше я служив у декількох підрозділах, але тут почуваюся набагато кориснішим. В одному підрозділі почувався зовсім некорисним, замість мене можна було поставити тракториста, а тепер відчуваю, що роблю щось дуже потрібне, і є не так багато людей, які можуть це зробити. Я можу використати досвід, який напрацьовував роками. Знаєте, побутує образ айтішника — такий бородатий хлопець зі смузі, який звик солодко жити, але в частині, де я служу — там всі айтівці — і більшість з них були в окопах. Тому я не можу сказати, що прямо всі айтівці — такі гламурні хлопці, це не так.
На думку Ігоря, аргумент про те, що хтось повернеться до України після подолання — смішний.
— В психології це називається дефлексія, тобто перенесення. Людина поїхала з країни, тому що боїться за своє життя. Вона не хоче повертатися, тому що боїться за своє життя. Але сказати це іншим людям — це визнати, що ти боягуз. Сказати самому собі, що ти боягуз — дуже важко, це треба бути свідомою людиною. Тому людина знаходить щось інше. Наприклад, корупція, тут поліклініка краща, дитинка пішла в садок… Але насправді все зводиться до страху. Скажи чесно хоч собі, що тобі страшно. Це важко — людина звикла, що вона хороша, а якщо ти боягуз, то який ти хороший?
